§ 11. Правопис слів іншомовного походження


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 

Загрузка...

Подвоєні й неподвоєні приголосні

У загальних назвах іншомовного походження приголосні, зви-чайно, не подвоюються: бароко, беладона, бравісимо, грип, група, інтермецо, колектив, комісія, ват (але Ватт), фін.

Подвоєння зберігається у таких випадках:

1)         у загальних назвах: аннали, брутто, ванна, дурра, ма-

донна, манна, нетто, панна, пенні, тонна, булла, вілла, мірра,

мулла тощо;

2)         при збігу однакових приголосних префікса й кореня: аппер-цепція, імміграція, інновація, ірраціональний, ірреальний, конррево-люція, сюрреалізм;

3)         у географічних назвах, особових та інших власних назвах: Андорра, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Торічеллі, Шиллер, а також в похідних словах: андоррський (Андорра), марроканець (Марокко).

Апостроф

Апостроф у словах іншомовного походження пишеться лише пе-ред буквами я, ю, є, ї:

1)         після б, п, в, м,ф, к, ж, р: б’єф, комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра, торф’янистий, п’єса, бар’єр, П’ємонт, Рів’єра, Барб’є, Руж’є, Монтеск’є;

2)         після кінцевого приголосного префікса: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура;

Апостроф не пишеться:

1)         перед йо: курйоз, серйозний;

2)         перед я, ю, які позначають пом’якшення попереднього приго-лосного: бязь, бюджет, бюро, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Гюго, Мюллер.

м’який знак

Знак м’якшення (ь) у словах інщомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:

1) перед я, ї, є, ї, йо: адью, конферансьє, монпансьє, ательє, мі-

588

Українська мова за професійним спрямуванням

Додатки

льярд, бульйон, каньйон; В’єнтьян, Фетьйо, Кордильєри, Севілья; Готьє, Лавуазьє, Жусьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї;

2) відповідно до вимови після л перед приголосним: альбатрос, фільм; Дельфи, Нельсон, але: залп, катофалк;

М’який знак не пишеться перед я,ю, коли вони позначають спо-лучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія, дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, Аляска, Дюма, Цюрих.

и, і в словах іншомовного походження

і пишеться:

1)         на початку слова: ідея, Ілліада, інструкція;

2)         після приголосного перед голосним, є та й: артеріаль-

ний, геніальний, діалектика, матеріал, аудієнція, гієна, клієнт,

радій, Віардо.

и пишеться:

1)         у загальних назвах після приголосних д,т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р, перед наступним приголосним: дизель, динамо, диплом, директор, стимул, тип, зиґзаґ, позиція, цистерна, ширма, шифр, бригада, риф;

2)         у географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: Антаркти-да, Атлантида, Флорида, Америка, Арктика, Балтика, Мексика, Корсика;

3)         у географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним: Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Гемпшир, Жи-ронда, Йоркшир, Лейпциг, Сан-Франциско, Чикаго, Чилі;

4)         у географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приго-лосним (крім j): Великобританія, Крит, Мавританія, Мадрид, Па-риж, Рига, Рим, Цюрих, але Австрія, Ріо-де-Жанейро;

5)         у ряді географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Бразилія, Ва-тикан, Кордильєри, Сардинія, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет та в похідних: аргентинець тощо.

6)         у словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю: брошура, парашут, журі, а також у словах парфуми, парфумерія.

Українська мова за професійним спрямуванням

Додатки

Завдання. Дайте відповіді на запитання:

1.         У яких випадках у словах іншомовного походження відбува-ється подвоєння? Наведіть приклади.

2.         Коли в словах іншомовного походження потрібно писати апо-строф, а коли – ні? Відповідь проілюструйте прикладами.

3.         У яких випадках у словах іншомовного походження пишеть-ся м’який знак? Наведіть приклади.

4.         Коли в словах іншомовного походження пишеться и, а коли – і? Відповідь проілюструйте прикладами.

5.         У яких словах, запозичених із французької мови, після ши-плячих ж, ш пишеться у, а не ю? Наведіть приклади.

Вправа 18. Вставте пропущені літери і запишіть слова іншомов-ного походження у дві колонки: в першу – з орфограмою и, у другу – з орфограмою і.

Т...тан, н...кель, Ч...каго, Аркт...ка, Великобр...танія, ...раклій, д... спетчер, д...єта, мед...цина, експер...мент, кред...т, Ч...лі, конт...нент, ...мперія, гард...на.

Вправа 19. Поясніть подвоєння приголосних чи відсутність його у словах іншомовного походження.

Діккенс, пано, Жанна, асиметрія, бароко, контрреволюціонер, анотація, брутто, акумуляція, Міссісіпі, мадонна, шасі, Голландія, колектив, ванна, тонна, комісія, Дарданелли, мірра.

Вправа 20. Доберіть 15–20 слів іншомовного походження, пов’язаних з професією агрохіміка (агронома, зооінженера, інженера-механіка, лікаря-ветеринара). Запишіть їх, поясніть правопис.