§ 6. Державний статус української мови


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 

Загрузка...

Мова – наша соціальна ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості (І. Огієнко).

Сьогодні українська мова має державний статус, який законодав-чо забезпечує її функціонування в усіх без винятку сферах суспіль-ного життя. Цей статус закріплений в Основному Законі держави – Конституції.

Конституція України гарантує розвиток української мови. У статті 10 записано:

«Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій терито-рії України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».

Питання мовної політики в Україні, крім ст. 10 Конституції, ви-значаються також іншими конституційними нормами.

Ст. 24 закріплює недопустимість привілеїв чи обмежень за мов-ними ознаками.

Ст. 92 гласить, що порядок застосування мов визначається ви-ключно законами України.

Ряд статей Конституції містить вимоги щодо обов’язкового во-лодіння державною мовою Президентом України (ст. 103), профе-

35

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ І

сійними суддями (ст.148). У чинному законодавстві України також існує обов’язкова вимога володіння державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування, особами, які вступають до грома-дянства України.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією Украї-ни та визначається законом. Нині цю функцію виконує Закон «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 року. Закон складається з 6 розділів і визначає державний статус української мови. Мовами міжнаціонального спілкування на території України закон називає українську, російську та інші.

Законом встановлюється, що всім громадянам створюються необхідні умови для вивчення української мови та володіння нею. Посадові особи мають володіти українською, російською, а в разі потреби й іншими мовами в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків.

Мовою діловодства й документації, роботи, а також взаємо-відносин підприємств, установ, організацій є, як правило, укра-їнська мова.

Свого часу говорили: «Буде держава – буде й мова» (В. Яворів-ський). Вдумаймося в слова італійського професора Р. Піккіо, який на питання «Чи житимуть українці як нація, чи зникнуть з кону іс-торії?» відповів: «Питання в тому, чи ваші діти знатимуть, вивча-тимуть рідну мову, культуру, історію ... Ширше – це питання прав людини взагалі, це те, чого у вас немає, право кожного народу на материнську мову, літературу, культуру» (Пам’ятники України. – 1990. – № 26. – С. 54).

Наша держава повинна докласти максимум зусиль для підтри-мання та зміцнення духовних зв’язків українців, що проживають за межами України, з рідним народом. Навчений багатовіковим досві-дом денаціоналізації, український народ не дозволяє собі ніякої зне-ваги, ніякого знущання з інших народів та їх мов.

Гарантом національно-мовних прав народів, як і прав окремих громадян, буде незалежна Українська держава.

«Мовою єднання, консолідації суспільства на українській землі, а отже, й мовою соціального прогресу може бути тільки українська мова, хоч би тому, що це мова цієї землі і мова більшості її населен-ня. Нею повинні володіти всі, хто хоче бачити Україну незалежною,

Українська мова за професійним спрямуванням

Українська мова в житті суспільства

заможною і справді демократичною батьківщиною не тільки укра-їнського народу, а й всіх інших національностей, що живуть у ній. Будь-які спроби ігнорувати українську мову як державну, усунути її із суспільного життя тільки затягнуть нашу духовну і як наслідок – економічну кризу. Адже мова – одна з найважливіших складових державотворення» (Ющук І., с. 20).

Для громадян України оволодіння українською мовою є не лише правом, а й одним із основних громадянських обов’язків перед дер-жавою, у якій вони живуть і яка про них піклується. Оволодівши державною мовою, кожний громадянин має змогу:

•          утвердити себе і самовиразитися, здобути суспільне визна-ння; реалізувати свої права бути обраним чи призначеним на державні й громадські посади (незалежно від етнічного по-ходження і віросповідання);

•          розвивати творчі можливості в обраній сфері діяльності;

•          прилучатися до скарбниці української національної культури і збагачувати її здобутками інших культур, якими володіє;

•          усвідомлювати свій органічний зв’язок з народом, культу-рою, державою1.

Українська мова повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе належним до українського народу.

Запитання і завдання для самоконтролю

1.         Пригадайте висловлювання українських письменників про роль слова в їхньому особистому житті та прокоментуйте їх.

2.         Назвіть головні структурні елементи мови. Яке значення має оволодіння кожним із них?

3.         Які науки займаються вивченням мови? Яку роль виконують інтердисциплінарні науки?

4.         Назвіть функції, які виконує мова, обслуговуючи потреби сус-пільства? Прокоментуйте кожну із них.

5.         Поясніть зміст понять:

д е р ж а в н а м о в а,

д е р ж а в н и й с т а т у с м о в и.

Як питання мови узаконено в Конституції України?

1Мацько Л. Українська мова як засіб формування національної свідомості // Українська мова як державна в Україні: Збірник матеріалів. – К.: Довіра, 1999. – С. 75.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ І