§ 4. Чергування голосних


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 

Загрузка...

У сучасній українській мові відбуваються зміни звуків в одних і тих же частинах слів: у коренях (року – рік, сідати – садити); у суфіксах: (дубок – дубка – дубочка); у префіксах: (одвідати – від-відати); у закінченні: (на широкому – на широкім).

За твердженням учених, чергування звуків виникли давно, деякі з них властиві лише українській мові (чергування [о], [е] з [і]), а деякі – й іншим слов’янським мовам. Чергуються голосні і приголосні.

До чергувань голосних належать:

Чергування о, е з і

Це чергування відбувається при зміні форми слова (коза – кіз, речі – річ), а також при словотворенні (школа – шкільний, нога – під-ніжжя, зілля – зелений). Запам’ятайте! О, е пишемо у відкритих складах, і – у закритих: ка-ме-ня (ка-мінь), но-чі (ніч, ніч-чю), о-со-ба (о-сіб), Ка-не-ва (Ка-нів).

О, е не переходять в і у закритому складі:

а)         коли вони випадні або вставні (лапок – лапки, вітер – вітри);

б)         у буквосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, еле- ( морок, холод,

терен, велет, але: поріг, оберіг, сморід – винятки);

в)         у звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов- (морква, жертва, шовковий);

г)         у родовому відмінку множини переважно іменників жіночого

роду (будов, вод, істот, проб, лелек, меж, потреб, але: осіб, підків);

ґ) у ряді префіксальних безсуфіксних іменників типу: затон, за-тор, потоп.

574

Українська мова за професійним спрямуванням

Додатки

Чергування о з а

Це чергування відбувається в коренях дієслів: гонити - ганяти, котити — канати, допомога — допомагати, схопити — хапати. Але багато дієслів має кореневий о, що не чергується з а: вимовити - ви-мовляти, простити — прощати, заспокоювати, переконувати та ін.

Чергування е (випадного) з и

Випадний е чергується з и перед л, р: беру - брати - вибирати, вистелю — вислати — вистилати, завмер — замри — завмирати, за-пер — запри — запирати.

Чергування е з о після ж, ч, ш, щ, дж, й

Після ж, ч, ш, щ, дж, й:

1)         пишемо е перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоруського и): женити (рос. женить), четвертий, пшениця, джерело, окраєць;

2)         пишемо о перед буквами на позначення твердих приголосних і складами з а, о, у та и, що походить від давньоруського ы, яке без змін збереглося в російській мові: жонатий, бджола, знайомий, пшоно.

Запам’ятайте! Пишемо о замість е:

у суфіксі -ост(і) іменників жіночого роду III відміни (більшості, неминучості);

у давальному і місцевому відмінках однини деяких іменників (щоці, на щоці);

у закінченнях родового й орудного відмінків жіночо-го роду прикметників, а також займенників і числівників прикметникового типу (пекучої, пекучою; нашої, нашою; першої, першою);

у похідних утвореннях типу чорніти, чорнило від чорний.

Українська мова за професійним спрямуванням

Додатки

Пишемо е замість о:

1)         у корені дієслів у формах 1-ої особи однини, 3-ої особи множини, в інфінітиві, у закінченні 1-ої особи мно-жини деяких дієслів I дієвідміни: шепчу, шепчуть, шеп-тати, шепчемо);

2)         у пасивних дієприкметниках із суфіксом -ен(ий) і прикметниках з наголошеним суфіксальним е (зосеред-жений, грушевий, але: грошовий) та ін.

Чергування прийменників і префіксів у – в

Усім відомо, що українська мова – одна з милозвучних мов сві-ту. Щоб уникнути збігу кількох приголосних, важких для вимови, в українській мові використовують як прийменники у, в, так і префік-си у-, в- у словах (це чергування залежить від позиції у, в у реченні та від темпу мовлення).

У пишемо у словах:

між приголосними: немов у храм, у степу, до них у гостину, десь у хлібах; Кинь ячмінь у болото – вбере тебе у золото (Н. тв.);

на початку речення перед приголосними: У садку було тихо, як у хаті (Нечуй-Левицький). Увійшли до хати;

незалежно від закінчення попереднього слова перед наступ-ними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: Нарада відбувалася у Львівському університеті; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга; Є багато спільного у творчості цих письменників;

після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Це було, мені здається, у минулому році; У нашій мові злитки золоті? (Д. Бі-лоус); Зараз головне – упоратися вчасно з посівною;

Пишемо в:

1) між голосними: Мій Василь викладає фізику в університеті; Світлана вчиться в аспірантурі;

Українська мова за професійним спрямуванням

Додатки

2)         на початку речення перед голосними: В Умані пройшли сильні дощі; В очах спалахнула надія;

3)         після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, тв, хв): Я знову їхав по Вкраїні; Сідають на озера натомлені в дорозі дикі гуси; Низько вклоняюся перед Вами.

Запам’ятайте! Чергування у–в не відбувається: у словах, що вживаються тільки з в або з у: вдача, впра-ва, вступ (є слова удача, управа, уступ, але вони мають інші значення), взаємини, влада, вплив, увага, ударник, указ, узбережжя та ін.;

у власних іменах та словах іншомовного походжен-ня: Вдовенко, Врубель, Угорщина, Удовенко, увертюра, утопія та ін.

Чергування і – й і з й чергуються в тих же випадках, що і у з в.

і пишемо:

між літерами, що позначають приголосні: Роман і Христя, північ і схід; торговельний і культурний центр;

на початку речення перед приголосними: І верби хиляться до греблі; І дні, які не стали ще роками, крізь мене йдуть, тривожачи мене (В. Коротич); ...І ось настав наш час; Біль. І радість. І на-тхнення (Д. Білоус);

після паузи перед літерою на позначення приголосного звука: Дай мені руку – і в поле біжім (О. Олесь); Наступного ранку – знов приморозок, і навіть не приморозок, а легенька його хода (Є. Гуцало).

Й пишемо:

між літерами, що позначають голосні звуки: історія й алгебра, зима й осінь; Олена й Оксана;

після голосного перед приголосним: ти й твоя Тоня; навчає ба-єчка великого й малого (Л. Глібов); ... Білкою проносились туди й сюди по двору (О. Гончар).

Українська мова за професійним спрямуванням

Додатки

Чергування і з й не відбувається:

при зіставленні понять: сміх і сльози, зима і літо; батьки і діти;

перед складами, які починаються на й, я, ю, є, ї: смерека і ялина; древня Греція і Єгипет; запросили і її, і його; дівчата і юнаки.

Вправа 5. Перепишіть, уставляючи замість крапок у – в, і – й.

(У,в) шлейфі куряви, що знялася за возом, пропав раптом (і,й) батьків будинок, (і,й) сам батько, котрий нерухомо стояв на ґан-ку. ...Там чекає на нього сестра, її пісні (і,й) казки, добрий, окса-митовий голос (В. Шевчук). (У,в) статті «Людина з легенди» Надія Андріанова-Гордієнко пише про Василя Єрошенка так: «(У,В)перше згадка про сліпого письменника-самородка, мандрівника, етногра-фа, казкаря (і,й) мовознавця-поліглота промайнула (у,в) українській пресі наприкінці 1966 року (у,в) статті Ст. Тельнюка «Сторінками історії». (І,Й) зійшлися тоді дві сили: одна сила юнакова, а друга – вовча. Не спитавшись броду – не лізь (у,в) воду. Сумно роздався його голосний поклик на всю околицю – (і,й) затих. (У,в)се рушилось. Прокинулися (й,і) люди... (В,У)се зраділо, стріваючи день; (й,і) день зрадів, розцвітаючи, ясний, теплий, погожий (П. Мирний). (У,В) ті-нистому вільшанику, (у,в) вінку крилато-ажурної папороті, яскраво-жовтим букетом пишається болотне верболіззя (М. Яценко).