9.3. Оптимізація товарної номенклатури


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 

Загрузка...

Оскільки ринковий успіх сьогодні є головним критерієм оцін-ки діяльності підприємств, а їх ринкові можливості обумовлю-ються правильно розробленою та послідовною товарною політи-кою, то саме на основі вивчення ринку і перспектив його розвит-ку підприємства вирішують основні питання формування асор-тименту, управління асортиментом, удосконалення асортимент-ної концепції.

Асортиментна концепція являє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, що відображає, з одного боку, споживчі вимоги визначеного сегмен-ту ринку, а з другого, - забезпечення найбільш ефективного використання підприємством сировини, технологічних, фінансових та трудових ресурсів.

Використання ринкових принципів для формування і оптимі-зації асортименту пов'язане з запровадженням у діяльність підп-риємств системного підходу з визначеними цілями та завдання-ми. Основу формування і оптимізації асортименту повинні скла-дати систематичний збір і аналіз інформації про реальну структу-ру потреб споживачів, реальних виробничих, фінансових та кад-рових можливостей підприємства. Найбільш важливе значення має інформація, що дає обґрунтовані відповіді на запитання, що виробляти і як досягти при цьому необхідної ефективності.

Необхідно зауважити, що якщо раніше акцент ставився на порівнянні цін, то сьогодні головна увага приділяється саме кон-курентоспроможності, ринковій новизні, повноті асортименту, рекламі, рівню післяпродажного сервісного обслуговування. Тому у конкурентній боротьбі виграє той з конкурентів, хто здатний запропонувати більш конкурентоспроможний товар з широким комплексом послуг.

Традиційний метод формування асортименту практично не дає змоги отримати оптимальний варіант. Оптимальність рішен-ня може бути досягнута з використанням методу лінійного про-грамування.

He менше значення має коректування асортименту на основі методу лінійного програмування за умов зміни обсягу і структу-ри асортименту сировини, попиту на окремі асортиментні пози-ції. Тому планування асортименту слід визначати в два етапи:

І.Складання попереднього плану випуску товарів по асорти-ментних позиціях, що забезпечує максимальний прибуток.

2.Складання кінцевого плану після узгодження асортименту з торговельними фірмами.

Оптимізаційне завдання повинно вирішуватися двічі на кож-ному з визначених етапів після уточнення і коректування асор-тименту при можливих змінах постачання сировини та попиту.

Весь комплекс робіт щодо оптимізації асортименту необхід-но здійснювати у такій послідовності:

- вивчення об'єкта оптимізації, а саме структури асортименту за різними ознаками (видом, призначенням, статтю і віком покупців, конструкцією, ціною та ін.);

-          аналіз внутрішніх (виробничих) та зовнішніх (попиту) об-

межень з виробництва продукції;

о розробка і обґрунтування моделі формування асортименту. Як цільова функція, тобто основний показник, який матиме мак-симальне чи мінімальне значення, може бути:

-          прибуток (мах);

-          обсяг продажу (мах);

-          собівартість (тип);

Як фактори формування асортименту можуть бути встанов-лені такі обмеження:

-          трудомісткість виробництва;

-          матеріальні, енергетичні та трудові ресурси;

-          попит на товари;

-          рівень конкурентоспроможності товарів;

-          життєвий цикл товарів та ін.

Типова схема оптимізаційного методу може мати такий ви-гляд:

Визначення цільової функції

 

Складання плану продажу по асортиментних позиціях

Рисунок 9.3. Схема оптимізаційного методу формування асортименту

На стадіях впровадження та насичення необхідно планувати збільшення продукції. На стадії спаду рекомендується розглянути можливі варіанти ринкової новизни товарів або припинити їх випуск. Такі товари доцільно розглядати окремо і окремо розробля-ти по них маркетингові програми.

Основними завданнями оптимізації асортименту є такі:

-          оптимізація номенклатури асортименту з урахуванням спо-живчих характеристик та особливостей технології виробництва;

-          оновлення продукції в цілому та по окремих видах з ураху-ванням життєвого циклу товару;

-          оптимальне співвідношення нових та «старих» виробів у програмі;

-          оптимальне співвідношення нових та засвоєних ринків збу-ту;

-          рівень оновлення товарів; введення на ринок товарів ринко-вої новизни;

-          зняття з програми товарів, що втратили ринкову позицію. Крім того, виникає необхідність надання виробникам додаткових послуг по ремонту капітального майна, забезпеченню різномані-тності цін, здійсненню технічної підтримки в процесі експлуата-ції. Можливе також створення товарів за специфікаціями замов-ників.

Сировина, напівфабрикати і деталі - це товари, які цілком ужи-ваються в процесі виробництва або стають частиною готової продукції. Ці товари в порівняно з капітальним обладнанням зна-чно дешевші, а швидкість їх споживання незмірно вища.

Сировина - це продукти природи (природна сировина), які вже видобуті і призначені для подальшого використання. Сировина може бути мінеральною та натуральною. До мінеральної відно-сять паливно-енергетичну (нафту, природний газ, вугілля, уран), горно-хімічну (руди, сірка тощо) сировину. Сюди також нале-жить сировина для виробництва будівельних матеріалів. Натура-льною сировиною вважають природні декоративні матеріали, сільськогосподарські продукти, лікарські рослини, сировинні продукти скотарства, бджільництва, а також сировину лісової та рибної промисловості тощо. Згідно з традиційною класифікацією результати переробки сировини називають матеріалами. Напів-фабрикати - це кінцеві результати конкретної виробничої діяль-ності, які, проте, потребують додаткової обробки для остаточного виробничого споживання. Деталями вважають частини машин, приладів, апаратів (вали, осі, шестірні, пружини тощо), які виготовлені без застосування складальних операцій. Слід зазначити, що традиційні для вітчизняної економічної літератури класифіка-ційні ознаки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, деталей не в повному обсязі відповідають усталеній термінології ринкової економіки і потребують уточнень для уніфікування з міжнарод-ними визначеннями.

Відносна рухомість обсягів і номенклатури товарів цього різ-новиду зумовлює необхідність забезпечення своєчасності, стабі-льності та повноти їх поставок. Чимале значення мають і вимоги споживачів до цін, якості і ґатунку складників, що купуються для виготовлення готової продукції. Частина сировини, матеріалів і деталей необхідна виробникам для створення виробничих і тех-нологічних запасів. Доступність, спрощеність процедури (опера-тивність) замовлення таких товарів є одним із головних чинників у здійсненні маркетингової товарної політики.

Послуги виробничого призначення належать до об'єктів, що не присутні в готовому виробі. Це, наприклад, послуги з експлу-атації і ремонту технологічного обладнання, прибирання буді-вель і приміщень, їх охорони. Особливе значення мають ділові послуги з організації управління, реклами, обліку. В практиці маркетингу широко використовуються консалтингові послуги. Вони полягають у наданні науково-консультативної допомоги підприємствам і організаціям у формі письмових та усних реко-мендацій, підготовці аналітичних матеріалів, проведенні науко-во-дослідної роботи та навчання персоналу. Такі послуги дозво-ляють підприємствам і організаціям заощаджувати кошти на утримання висококваліфікованих спеціалістів з цих питань.